Політика – заплутана річ, яка часто пов’язана із великими грошима. В ідеалі ці гроші, які фактично належать платникам податків і йдуть у казну держави, області чи міста, мали б використовуватись на благо тієї ж держави, області чи міста. Тобто, якщо у бюджеті Львова є певна сума коштів, то всі вони мають бути використані для ремонту доріг, благоустрою та інших потреб львів’ян. Але, як ви вже здогадались, так буває не завжди. Можна навіть сказати, що рідко. Тому дуже часто у політику йдуть не ті люди, які хочуть зробити країну кращою, а ті, які хочуть забезпечити собі фінансові доходи, поклавши руку до кишені громадян.
Таких недобросовісних політиків дуже легко відрізнити: часто вони безпринципні, їхні рішення можна «купити», а хабарі та корупція для них є звичним явищем. Вони звикли все «рішати» і полюбляють, коли «рішати» хочуть із ними. Ясна річ, що і приналежність до політичної партії для таких осіб є дуже умовною. У той час, коли кожна політична сила формує і викристалізовує якусь власну ідеологію, цих «бізнесменів» цікавлять винятково власні заробітки. Тому зовсім не дивно, що вони часто «крутять хвостом» і стають якщо не політичними повіями, то точно «флюгерами».
Про одного із таких «політиків» сьогодні й піде мова. Пані та панове, знайомтесь: Ігор Телішевський. Це людина, яка пройшла синусоїдальний шлях від помічника нардепа і найбіднішого депутата ЛМР до очільника обласного осередку УКРОПу і знову опустився аж до «шестірки» місцевого олігарха Григорія Козловського. Його історія схожа до іншого «політичного флюгера» Тараса Чолія, але має свої особливості. Колись Телішевський був очільником партії УКРОП на Львівщині, а зараз «сидить на зарплаті» в одіозного депутата ЛОР і бізнесмена, якого пов’язують із контрабандою цигарок та ввжають злісним неплатником податків. Сьогодні Телішевський не є ні депутатом, ні чиновником, проте керує кількома сумнівними ЗМІ. То як так сталось, що доля політика стала нагадувати сюжет другосортної мексиканської драми? Зараз розповімо.
Дитинство і юність
Народився Ігор Телішевський 1 квітня 1987 року в селі Репехів Жидачівського району, що на Львівщині. Про його навчання у школі інформації немає, але це далеко на найцікавіша сторінка біографії «політика». У 2008 році Ігор Телішевський закінчив Український католицький університет, за спеціальністю «Теологія». Проте, не богословством єдиним. Починаючи із 2007-го року, Телішевський вже був помічником народного депутата України 6 та 7 скликань Яворівського Володимира. Для політичної кар’єри бракувало одного – відповідної освіти. Тому вже у 2014 році Телішевський закінчив Національну академію управління за спеціальністю «Правознавство». Із таким «набором» дипломів вже можна було думати про власну кар’єру в цій царині.
Старт політичної діяльності
Як ми вже зазначили, у 2007-2014 р. р. Ігор Телішевський був помічником нардепа Володимира Яворівського, який представляв партію «Батьківщина». Після здобуття другої освіти майбутній політик вирішив будувати власну кар’єру. За рік після початку російсько-української війни, у 2015 році сумнозвісний олігарх Ігор Коломойський ініціював утворення нової політичної партії УКРОП, яку тоді очолив Геннадій Корбан. Ясна річ, партія потребувала представництва у регіонах, тому й шукала відповідних людей. Саме тут на політичну шахівницю Львівщини Ігор Телішевський вийшов вже як самостійна фігура. Згодом він очолив партійний осередок області та спробував балотуватись одразу до двох рад – міської та обласної.
Як бачимо, до Львівської облради він не пройшов, проте зумів очолити фракцію УКРОПу в міськраді, яка складалась із 5-ти депутатів. Головував Телішевський у фракції та обласному представництві партії протягом всієї каденції аж до виборів 2020-го.
За цей період часу політик став фігурантом кількох скандалів.
Вандалізм у дитсадку
Ігор Телішевський «засвітився» у скандалі 2018 року щодо погрому у дитячому садку №42 міста Львова. Тоді він разом із іншими депутатами УКРОПу та «Самопомочі» вдерся на територію дитячого садка №42 м. Львова, що розташований за адресою вул. Сміливих, 26. Представники управління освіти Львівської міської ради та міські депутати пробралися на територію садочку і виселили із приміщень дві навчальні групи дитсадка, прикриваючись тим, що у цих приміщеннях створять новий дитсадок №188.
Завідувач дитсадка Наталія Заранська тоді наголосила, що колектив та батьки дітей їхнього навчального закладу обурені діями начальника управління освіти Львівської міської ради Зоряни Довганик, начальника відділу освіти Галицького та Франківського районів Лесі Васюти, депутатів від “Самопомочі” Андрія Шевціва, Вікторії Довжик та від фракції “Укроп”- Ігоря Телішевського та Ігоря Зінкевича. За словами очільниці ДНЗ №42, ці люди, проникнувши у приміщення дитсадка, вчинили там погром та викинули речі дітей, куплені за кошт батьків.
Несміливий опонент Садового
Фракція партії «УКРОП» у міській раді завжди позиціонувала себе як опозиційну силу до влади, тобто до Андрія Садового та його «Самопомочі». Проте коли у травні 2019 року троє депутатів від «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» зареєстрували проект ухвали про дострокову відставку міського голови Андрія Садового, лідер УКРОПу був дуже стриманим у своїх оцінках. У письмовому коментарі ZAXID.NET він розкритикував роботу міського голови Львова, однак конкретної позиції фракції щодо ухвали про припинення повноважень мера не назвав.
«Позиція фракції є такою, що навіть найефективніший менеджер, а позиція мера є власне менеджерською, з часом себе вичерпує. Щодо Андрія Садового, то не відкидаємо тих добрих речей, які він встиг зробити за три каденції на пості мера міста. Але також потрібно звернути увагу на те, що він не зробив. Вже зараз, особливо зважаючи на прем’єрські амбіції пана Садового, відчуваємо, що Львів є в стані хаосу. Зрештою, як тільки наш мер заявив про бажання бути присутнім у всеукраїнському масштабі, було очевидно, що постраждає наше місто. Зараз є бажання дати оцінку роботі Андрія Івановича представниками громади міста. Наша фракція аналізує діяльність міського голови: його рішення з приводу транспорту, ремонту доріг, сміттєпереробного заводу, хаотичної забудови міста. Якщо ухвала буде винесена на пленарне засідання Львівської міськради, фракція УКРОПу дасть свою оцінку», – заявив Ігор Телішевський.
Це був перший яскравий, але далеко не останній вияв позиції пристосуванства і «безхребетності» від Телішевського.
Tierra! Tierra!
«Земля! Земля!», – саме так на радощах кричали моряки Колумба, коли прибули до берегів Нового світу. Проте хто б міг тоді подумати, що за землі старої Європи відбуватимуться такі запеклі «війни» у Львівській міській раді через понад 500 років? Так, не оминули Ігоря Телішевського і «навколоземельні» скандали.
Наприкінці його депутатської каденції у міськраді розгорілось жваве обговорення одного із питань порядку денного. 1 жовтня 2020-го мер Львова Андрій Садовий ветував приватизацію землі у Снопківському парку. На відповідну ухвалу він наклав вето. Згідно з документом, із паркової території мали вилучити 20 соток і віддати їх двом приватним власникам — Томіліну й Цаповичу — для будівництва та обслуговування житла.
Зацікавленими в цьому рішенні виявились депутати з комісії архітектури й містобудування – Ігор Телішевський і Тарас Чолій з «Української Галицької партії». Спочатку вони підтримали на засіданні рішення про передачу ділянок, а потім «проштовхували» це питання під час сесії 7 вересня. Тактика депутатів була доволі хитрою, проте це не спрацювало. Ігор Телішевський просто вніс ці території в Снопківському парку у список півсотні ділянок, які пропонувалися для приватизації одним голосування. Таким чином він хотів заховати «голку» в «копиці сіна», абсолютно знехтувавши інтересами громадян, які хотіли законно вирішити власні питання приватизації. Мабуть, Телішевський сподівався, що або цього ніхто не помітить, або проголосують «пакетом», аби не переписувати документацію та не затягувати процес. Але не так сталось, як гадалось.
«Міський голова вирішив заветувати цю ухвалу, щоб захистити Снопківський парк. Дуже прикро, що через такі непродумані дії цих депутатів постраждало більше 50 мешканців, які готували документи й подавали їх у міськраду, аби під своїми будинками законно приватизувати землю. Тому я дав доручення, аби щодо тих громадян і їхніх ділянок, де немає зауважень, негайно робити новий документ. Усе для того, щоб вони могли отримати те, що їм належить», – розповів заступник міського голови з питань містобудування Любомир Зубач.
Коротше кажучи, на таку «спритність рук» ніхто не повівся.
Приховані витрати на рекламу
Також Ігор Телішевський лукавив щодо витрат коштів УКРОПу на рекламу в соцмережах. Наприкінці 2017-го року він заперечив, що партія платить за публікацію новин, хоча більшість матеріалів, виявлених ЧЕСНО на сайті видання (щонайменше 43 від жовтня 2016 року) мають позначку “Реклама”:
Приклад маркованого матеріалу (інтерв’ю). Джерело: “Львівська газета”
Ігор Телішевський тоді переконував, що договору з Львіською газетою партія не має і за публікацію матеріалів не платить. Депутат стверджує, що всі ці матеріали – партійна “розсилка”.
Однак, головна редакторка видання “Львівська газета” Ірина Буровець у коментарі ЧЕСНО підтвердила, що партія має рекламні матеріали на сайті видання.
«Те, що є промарковано, то так (за ці матеріали партії платили, ред.). Якщо є якийсь такий матеріал, то ми його обов’язково маркуємо… Ми позиціонуємо себе як чесне видання. Ми не хочемо обманювати читача. Для нас це важливо», – зазначила Ірина Буровець.
Таким чином, згідно із цінами за розміщення реклами, УКРОП не відобразив витрати на публікацію рекламних матеріалів на суму, що може становити понад 66 тисяч гривень.
Крім того, партія не лише не вказала витрат, але і приховала походження коштів. витрачених на рекламу.
Декларації
Опис політика без дослідження даних з його декларацій був би неповним, тому для Ігоря Телішевського ми винятку не зробили. Гадаємо, цю рубрику варто розпочати із того, що станом на 2018 рік, за інформацією порталу “Твоє місто”, Ігор Телішевський входив до десятки найбідніших депутатів Львівської міської ради за доходами. Проте так тривало недовго.
У 2014 році Ігор Телішевський заробив всього 58 600 грн. у 2015-му році справи в депутата пішли ще гірше і він отримав трохи більше прожиткового мінімуму. Загальний дохід його сім’ї склав лише 34,6 тис. грн. Члени його сім’ї у 2015 році отримали матеріальну допомогу на 10 320 грн.
Телішевський майна тоді не мав, а його сім’я володіла двома квартирами площею 81,2 та 90,4 кв. м. та іншою нерухомістю – 16,2 кв. м.
Також Телішевський обходився без авто, натомість його сім’я задекларувала Toyota Corolla 2010 року випуску. Рахунків у банку у Телішевського та членів його сім’ї, як і фінансових зобов’язань, теж немає.
У 2016 році справи пішли вгору. Так, депутат Львівської міської ради Ігор Телішевський задекларував вже 66 тис грн зарплати, 184 тис грн готівки та рахунок у банку.
Також у 2016 році у Телішевського з’явилася нова автівка – Hyundai Santa Fe 2010 року випуску. Галина Степанюк-Телішевська, як і минулого року, задекларувала Toyota Corolla 2010 року випуску.
Також народний обранець відкрив рахунок у банку, на який поклав 6 000 доларів. Із готівки у Телішевського – 184 000 грн та 3 750 доларів, а дружина депутата має 2 500 доларів готівки.
У 2017 році увесь дохід Телішевського склав 113 883 грн., а у 2018- му – 124 548 грн. Також у 2018-му в Телішевського з’явилась земельна ділянка площею 1000 кв.м у місті Бібрка Перемишлянського району.
Та найцікавішою, звісно, є його декларація за 2019 рік. Тоді депутат задекларував 178 тис грн зарплати і 480 тис грн готівки. У Дружина депутата, Галина Степанюк-Телішевська, у 2019 році отримала 35 940 грн щомісячної одноразової допомоги при народженні дитини. Також вона продовжує володіти двома квартирами, площею 81,2 та 90,4 кв.м у Львові та місцем для зберігання індивідуального транспорту №25 площею 16,2 кв.м та вартістю 70 577 грн.
З готівки у Телішевського була 101 000 грн. і 17 550 доларів. Дружина депутата мала 5 750 доларів готівки.
Отак, заробляючи по кількадесят тисяч гривень на рік, Телішевському за одну каденцію вдалось купити автівку, відкрити рахунок в банку, покласти на нього кілька тисяч «зелених» та ще й назбирати «панчоху» готівки.
«За Майбутнє»
У 2020-му році справи УКРОПу стали геть поганими. Падіння рейтингів по всій Україні та лише один нардеп у Верховній раді дали розуміння, що потрібно щось змінювати. Так, у серпні 2019 року в українському медійному середовищі з’явилися чутки, що головний спонсор політсили Ігор Коломойський збирається закрити партію, після того як роботу її головного київського осередку було припинено. Згодом, у червні 2020 року партія УКРОП де-факто припинила існування зробивши частковий ребрендинг та трансформувашись в партію «За майбутнє»
20 травня у Києві депутати-мажоритарники групи «За майбутнє» у Верховній Раді України утворили однойменну партію.
Саме тоді Телішевський вирішив приєднатись до політичної сили, яка виникла на базі УКРОПу, на чому він і наголосив у одному зі своїх інтерв’ю.
“Партія об’єднала депутатів Верховної ради – мажоритарників, які представляють інтереси 4,5 млн виборців. За цих людей на позачергових виборах у липні 2019 року сукупно проголосувало 15% виборців – це, фактично, другий результат серед партій. «За майбутнє» реально об’єднала депутатів і їх виборців з різноманітних куточків України – від Закарпаття і Львівщини, до Полтавщини та Сумщини. Потрібно розуміти, що депутати-мажоритарники регулярно бувають на своїх округах – це їхня робота і, на відміну від списочників, вони реально знають стан справ в кожному маленькому селі, районі. В кожній області партія має, або матиме таких людей, які стануть фронтменами під час виборчої кампанії” – заявив Ігор Телішевський.
На той час події розвивались досить логічно: УКРОП себе вичерпав, на його основі утворилась партія «За майбутнє», співкерівником сили став Тарас Батенко, який раніше також очолював УКРОП, а Ігор Телішевський знову мав очолити представництво політсили у Львівській області. Про це також свідчать наступні рішення: З червня 2020 року Телішевський став головою Львівської обласної організації партії “За майбутнє”, а 20 вересня збори партії висунули Ігоря Телішевського кандидатом на посаду голови Львівської ОТГ.
І коли здавалось, що усі «карти на руках» і все залежить лише від майстерності конкретного гравця, справи змінились, причому дуже круто. Як ми писали на початку, не лише про добробут громади дбають депутати різних рангів.
«Зрада Телішевського» або ще один «кишеньковий» політик Козловського
Мабуть ніхто не міг передбачити таких дивних і спочатку незрозумілих «па» в «політичному танці» Ігоря Телішевського, але невдовзі після виборів 2020-го року він змінив «табір». Після того, як стало зрозуміло, що мером йому не стати, до міської ради «За майбутнє» не проходить, а в обласній їхню скромну шістку вже є кому очолити, Телішевський подався «на заробітки».
На відміну від іншого «продажного» політика Тараса Чолія, Ігор Телішевський завжди хоча б на словах декларував опозиційну до Андрія Садового позицію, тому його «реверанси» у бік «цигаркового барона» Григорія Козловського можна хоч якось пояснити. Проте тут найцікавіше полягає в тому, що посаду очільника партії в області Телішевський проміняв на роль слуги місцевого князька Козловського. Сьогодні він не є ні депутатом, ні навіть чиновником, але смиренно виконує всі доручення свого нового «пана».
Перші «залицяння» двох депутатів ЛМР одне до одного почались ще у 2019-му році, коли міська рада дозволила Григорію Козловському отримати в користування земельну ділянку за адресою: вул. Дорошенка, 2. Там, нагадаємо, зараз триває розбудова «Гранд Готелю», яким також володіє Григорій Козловський. Не дивно, що тоді серед депутатів, які проголосували «за», опинився й наш герой.
Медійний «магнат»
Оскільки Телішевський вже не має прямої дотичності до політики, Козловському треба було кудись його «прилаштувати», або ж закріпити за ним певні функції. Це очевидно, оскільки, як інформують наші джерела, Телішевський у «Гріші» «на зарплаті», а гроші треба якось відробляти. Тому на його плечі було покладено «серйозну» роль медіаексперта. Що Телішевський з освітою юриста й теолога, який жодного дня не працював у журналістиці, має до медіа – незрозуміло. Але хто платить гроші, той і музику замовляє. Так Телішевський став «смотрящим» за ЗМІ Козловського.
«Перець медіа»
Новинно-інформаційний сайт «Перець медіа» раніше належав екссоратнику Телішевського, якого той зрадив, Тарасу Батенку. Проте ця інформація вже давно не актуальна – тепер його фінансує Григорій Козловський, а керує ним «медіаексперт» Телішевський. Про це також свідчить манера подачі матеріалів «Перцю», які висвітлюють події та інформацію у вигідному для бізнесмена світлі. Як приклад наведемо доволі скандальне звернення Львівської обласної ради, ініційоване партією «ЄС», щодо передачі газотранспортних систем громадам Львівщини.
Інформаційне агентство «Вголос»
«Зовнішнє управління» – це термін, який часто представники «Європейської солідарності» закидають «п’ятій колоні» в українській політиці. Таким чином вони натякають на втручання Росії у справи тих чи інших політичних сил, які мають проросійську позицію. Проте й самі «єесівці» не гребують такими дефініціями, коли їм необхідно завуалювати вже згадане нами поняття «смотрящий».
На цьому відео чітко видно, що юрист Григорія Козловського Олексій Різник (з цією особою познайомимо читачів невдовзі) представляє колективу ІА «Вголос» та радіо «Вголос» нове «зовнішнє управління», яке має «налагодити роботу». А керувати цими процесами мають два ексдепутати ЛМР – Тарас Чолій та Ігор Телішевський.
Що примітно, відбувається все це в актовому залі «Гранд готелю».
«Валіза без ручки»
«І нести незручно, і кинути шкода», – саме це українське прислів’я прекрасно описує ситуацію, яка склалась у Григорія Козловського із Ігорем Телішевським. Він був би набагато кориснішим місцевому олігарху, якби досі був активним учасником політичного життя Львова, або хоч обіймав якусь посаду, але Телішевський лише контролює ЗМІ Козловського. Мабуть, це стало причиною того, що сам Телішевський використовує кожну можливість, аби нагадати про себе в медіапросторі, а «Гріша» як може, так «піарить» політика-невдаху на своєму телеканалі НТА. Телішевський став частим гостем програм каналу і саме його цитати потім ще й поширюються у соцмережах НТА. Зверніть увагу, ці дописи Телішевський також рекламує. Чи, може, це вже «розсилка телеканалу»?
Причому, як бачите, наш «вузький спеціаліст, наділений широкими можливостями» враз став експертом у всіх галузях: медіа, спорт, добробут міста, медицина і благоустрій Львова. Універсальний солдат.
Львівська обласна рада
Крім того, Ігор Телішевський також інколи з’являється на різних засіданнях комісій ЛОР чи при робочих поїздках ради.
В мережі вже жартують, що Григорій Козловський прилаштував Телішевського наглядачем за Іриною Гримак, аби та не розслаблялась і знала, що «старший брат» все бачить. Але тут, як розумієте, не до сміху – яким чином Телішевський причетний до турбаз області? Хоча, може це ще одна галузь, у якій він виступає «експертом».
Цей допис взагалі б’є рекорди з недолугості. Проте ми розглянемо не рішення, а незрозумілу причину присутності Телішевського на засіданні. Що він там робить? Він не депутат і тим більше не має жодного відношення до комісії. Швидше за все, це «заміна у складі команди», оскільки самого Григорія Козловського ми тут не бачимо.
Висновки
Подібні «переміщення гравця на полі» в цьому випадку свідчать не так про універсальність спортсмена, як про «латання дірок». «Флюгер», «зрадник», «політична повія», «кишеньковий політик» і просто «шестірка Козловського» – саме так часто неофіційно називають Ігоря Телішевського журналісти та спостерігачі. Колись це був політик, хоча й не надто успішний. Сьогодні ж, не обіймаючи жодної посади, він просто сидить «на підхваті» у бізнесмена Козловського. Він керує ЗМІ, не розуміючи специфіки їхньої роботи, він коментує і висловлює свою «експертну» думку з приводу і без, він хоче залишатись у політичному житті Львова й області, хоч з кожним днем це стає все важче. Чи «нестиме» бізнесмен Григорій Козловський цю «валізу без ручки», чи кине її по дорозі – наразі сказати важко. Може, «цигарковий барон» має якісь плани на особу Ігоря Телішевського, тому й не дає йому повністю потонути, а може ця гра підходить до завершення і ми скоро станемо його свідками. Адже зрадників, як відомо, не шанують ніде.
Хай там як, хоча й життя Телішевського і нагадує сценарій дешевого серіалу, але дуже схоже, що це кіно обійдеться без хепіенду. Бо рано чи пізно, але ганьба таки наздоганяє усіх, хто ницо проміняв служіння громаді на обслуговування олігархів та власної кишені.
Олена Смага, ІА «ПІКА»
