Українські емігранти вже протягом 30-ти років збагачують економіки різних держав світу, де їм ідуть назустріч та сприяють у працевлаштуванні. Так нещодавно, Президент Польщі Анджей Дуда підписав зміни до законів, які значно спрощують працевлаштування іноземних громадян, зокрема українців. Логічно передбачити, що це сприятиме новій хвилі трудової еміграції з України і негативно позначиться на вітчизняній економіці.
Коли Україна здобула незалежність у 1991-му році, населення держави становило 51 млн. 838 тис. осіб, через два роки, у 1993-му – 52,2 млн. людей. Проте пізніше, з початком численних економічних криз та політичних потрясінь, наші співгромадяни стали масово покидати свою країну. Змінювались президенти, політики, курс, яким рухалась Україна, але незмінним лишалось одне: нас ставало дедалі менше. Не лише через високу смертність (хоча ми за цим показником на 14-му місці у світі), набагато більшу роль тут відіграє еміграція, яка щороку лише посилюється.
Як відомо, найчастіше на заробітки в інші держави виїжджає працездатне населення. Багато хто не зміг працевлаштуватись під час буремних 90-х, хтось просто бажав жити у більш стабільній країні та бути впевненим у майбутньому. Інші зіштовхнулись із різного роду тиском на їх бізнес з боку державних органів, а хтось втік від війни на сході країни. Реальним є той факт, що потрапивши за кордон, українці спокійно вливаються у суспільство цієї країни, часто відкривають власний бізнес і почуваються комфортно.
Українська влада «хвалиться» тим, що заробітчани суттєво наповнюють нашу скарбницю валютою з-за кордону. Ми ж розуміємо – це є так лише тому, що вони не мають змоги працювати і гідно заробляти тут, в Україні.
То ж чому ми маємо таку ситуацію і як вона позначається на економіці України? Чому безсила влада і яким чином можна вирішити проблему економічної еміграції в Україні?
Про це в інтерв’ю ІА «ПІКА» розповів член політради Львівської міської організації ПП «Сила і Честь» Василь Попович. Він, зокрема, переконаний, що саме «СіЧ» має чітку стратегію вирішення цього архіважливого для всього українського суспільства завдання.
- Чому і коли в Україні виникла проблема еміграції?
Еміграція розпочалась з інтелігенції, що є найнебезпечнішим. Вже тоді ми зіштовхнулись з втратою інтелектуального потенціалу та досвідчених молодих людей
На початку 90-х «червоні директори» вчасно не змогли переорієнтуватись на сучасні технології. Перехід до нової економіки не відбувся за правилами ринкових відносин. Багато робітників втратили роботу і змушені були виїхати за кордон у пошуках заробітків. Виїхали з країни і багато інженерно-технічних робітників, учених, лікарів, викладачів. Нечесні правила економічної гри унеможливили в цей час утворення середнього бізнесу, який міг би створити робочі місця.
Другий етап еміграції почався з того, що розпочалось «пресування» бізнесу. Система збору податків і корупція у державних органах не створювала жодних умов для малого і середнього бізнесу. Тому люди не витримували і тікали.
- Скільки недоотримує українська економіка через виїзд із країни працездатних людей?
Наша держава витрачає великі кошти на навчання дітей у школах, а потім у середніх і вищих навчальних закладах. Отримавши широкий світогляд і професійні знання, вони, на жаль, часто не можуть знайти собі нормально оплачуваної роботи в Україні. Тому їдуть за кордон і, знаючи іноземну мову, легко адаптовуюються на заході, а ми їх втрачаємо…
І найстрашніше, як я вже зауважив, що ніхто в Україні не думає про малий та середній бізнес, який має становити понад 50% бізнесу в цілому, для того, щоб конкурувати з олігархічно-клановою системою.
Ми маємо створити належні умови для утворення та функціонування дрібних та середніх підприємств, а не контролювати кожен їх крок, починаючи зі «схем» податкової. Оці постійні перевірки та втручання призвели до того, що людям простіше закрити тут власний бізнес, виїхати за кордон, і там створити ті самі блага, але почуватись комфортно і спокійно.
- Наші сусіди, як от Польща, постійно «полюють» на випускників наших вишів. Чим така еміграція вигідна країнам, які приймають українців?
По-перше, Польща є найближчою до нас за своїми звичаями і традиціями, адже ми сусіди. Тому наші люди охоче туди їдуть. Це дає полякам можливість заповнити власні прогалини в економіці та брак робочих рук, які виїхали на заробітки із самої Польщі. Через те, що західна Україна є ближчою до Польщі за ментальністю і тут майже немає мовного бар’єру, ми були першими, хто це почав. Тепер туди їде вся центральна Україна. Проте, у той час, коли галичани переважно їхали на тимчасову роботу і мали намір вкладати зароблені кошти в Україні (навчання дітей, будівництво чи купівля житла), то центральна Україна, де дуже важко відбувається відхід від системи та економіки СРСР через олігархів, їде в Польщу назавжди. Такі люди створюють там собі комфортні умови і залишаються назавжди.
Водночас Польща йде назустріч таким емігрантам, бо вони бачать, що отримують інтелектуальний потенціал, який заповнює їм усі ніші. Тим більше, українці дуже розумні й талановиті люди, тому поляки й створюють необхідні умови, щоб ми там відкривали ФОПи, офіційно працювали і таке інше. Ба більше, вони надають майже безвідсоткові лізинги та кредити на житло, щоб «прив’язати» до нього наших людей. Це вигідно і суспільству, в яке вливається такий українець, і самій людині, яка це робить. Коли у Польщі можна взяти кредит на житло на 20-30 років під 1-2%, то у нас це просто нереально. Відповідно, така особа вже вкладає в економіку Польщі.
- До речі, про міжнародні відносини… Чи можна якось владнати це питання на найвищому рівні за допомогою певних квот, аби еміграція не шкодила економіці обох держав?
Жодна держава, якими б теплими наші стосунки не були, не думає про нашу економіку
Це нереально зробити, бо кожна держава бореться за те, аби витягнути якомога більше ефективних і продуктивних робочих рук для «латання дірок» у власній економіці. Крім того, вони таким чином дбають про своїх пенсіонерів. Тобто, жодна держава, якими б теплими наші стосунки не були, не думає про нашу економіку і не буде цього робити. Нехай та ж Польща завжди підставить нам плече як наш політичний союзник, але це не ніяк не зупинить економічну еміграцію українців до нашого західного сусіда.
- Еміграція до яких країн є найнебезпечнішою в цьому плані?
Економічна еміграція є найнебезпечнішою, коли йдеться про країни мусульманського світу та країни, де, як і в нас, розвинені різного роду корупційні схеми. В таких державах є ризик втратити не лише бізнес, а й життя. Тому, як показує статистика і досвід, наші люди не дуже тягнуться до подібних країн. Проте Європа є ближчою нам з огляду на ментальність, тому наші громадяни найчастіше дивляться на захід і цей процес неможливо зупинити. Треба шукати економічні й політичні важелі, аби припинити його вже на першому етапі.
- А як щодо еміграції за океан? Звідти повертаються набагато рідше, ніж з Європи…
Еміграція в Канаду і США є дуже популярною, бо там люди мають змогу заробити великі гроші на робітничих посадах. Але цей процес непогано стримують консульські відділи, які видають візи. Тому в такі держави складніше потрапити, але переважно люди, яким це вдалось, вже не повертаються в Україну, а так вчиняють приблизно 85% емігрантів.
Якщо говорити про коло моїх друзів, які працюють, або працювали у малому чи середньому бізнесі, то з України виїхало понад 50% таких людей. Вони не давали тут раду через тиск з боку податкових і силових органів. Водночас, вони знають, що їх тут не захистить ніхто. Тут є «схеми», «відкати» і тому подібні речі, які не дають можливості бізнесменам покрити свою витратну частину і спокійно вести справи.
- А вам відомо, чи відкривали ці люди свій бізнес за кордоном?
Дуже багато людей зуміли розпочати свою справу за кордоном. Якби умови були іншими в Україні, то всі ці бізнеси могли б працювати тут, створювати робочі місця і поповнювати українську скарбницю
Дуже багато людей, з якими я продовжив спілкування, зуміли розпочати свою справу як на робітничих професіях, так і у сфері послуг чи юридичної допомоги. Заробляючи там близько однієї тисячі євро, вони почуваються дуже комфортно. Там немає напруги і стресових ситуацій, які щоночі псують сон. Тобто, якби умови були іншими в Україні, то всі ці бізнеси могли б працювати тут, створювати робочі місця і поповнювати українську скарбницю. Найгірше те, що якщо цей процес не зупиниться протягом 3-5 найближчих років, то наша економіка просто перестане працювати. Себто, нам бракуватиме робітничих рук у сфері загального будівництва, транспорту та обслуговування.
Тому нам треба негайно ухвалювати програму, яка має бути розписана вже не по роках чи місяцях, а з точністю до тижнів, як ми маємо зупинити процес економічної еміграції, а згодом і подолати цю проблему. У першу чергу ми маємо звернутись до молоді, яка працює тут і це має бути ціла програма, яка сьогодні вже є прописана у платформі розвитку малого та середнього бізнесу політичної партії «Сила І Честь». Також нам необхідно створити умови, щоб люди, які виїхали з України, могли приїхати назад. Хай там як, дуже багато із них сумує за Україною і вони б радо повернулись, якби тут були належні умови. Для цього мають бути певні гарантії та заохочення з боку держави. Наприклад, пільги щодо частини податку – треба дати право людині протягом певного часу сплачувати менше податків.
По-друге, якщо людина почала працювати і має легальний бізнес, то їй треба надати майже безвідсотковий кредит для розвитку її підприємства.
По-третє, необхідно заборонити будь-яким державним структурам втручатись у такий бізнес. Всі ці перевірки і контролі призводять лише до хаосу і корупції. Також ми маємо створити певні пільгові можливості відкрити бізнес для людей, які заробили кошти за кордоном. Таким чином вони зможуть чесно і прозоро інвестувати в Україні. А паралельно треба дбати про соціальний пакет, легальне працевлаштування та можливості розвитку цього бізнесу.
- Президент Зеленський ще на початку каденції обіцяв, що він поверне емігрантів. Одна з останніх його ініціатив – це маловідсоткові кредити на житло для молодих сімей. Проте, це не дуже допомогло і кількість емігрантів лише зростає. Чому?
Видавати кредити – це одне. Людину, яка взяла такий кредит, необхідно забезпечити стабільною працею. Якщо вона заробляє 10-15 тисяч гривень і має дітей, то цих грошей їй буде точно не достатньо. Одягнутись, їсти, виховувати цих дітей, щось відкласти на відпочинок або «чорний день» і заплатити кредит за житло – це має бути явно більша сума. Тому ми маємо придумати варіанти виплати зарплати, яка дасть можливість за 10-20 років закрити кредит. І все це має бути збалансованим з огляду на економіку всієї країни. Якщо цього немає, то це просто ярмо на шиї людей, бо банк просто так борг не пробачить. Якщо молода людина бачить себе в певній професії, заробляє зарплату і розуміє, що її вистачить на такі речі, то вона візьме цей кредит, але якщо ні, то вона на таке не зважиться. Люди не мають впевненості в економічній стабільності держави «завтра».
Окрім того, всі банки дають малі відсотки, але разова комісія та обслуговування цього кредиту «вибиває» з людини ще кілька цих відсотків і це вкрай погано. Тобто, за документами кредит передбачає мало відсотків, але за допомогою інших методів банк «накрутить» суттєво вищу суму.
- Які, на вашу думку, ключові помилки робить сучасна влада?
Головні помилки сьогоднішньої влади полягають у відсутності компетентних кадрів на ключових посадах. Зеленський не має достатньо компетентних професіоналів у кожній галузі, де необхідно ухвалювати рішення та будувати програму економічного розвитку. А вже відсутність кадрів та фахівців на різних посадах у різних галузях призводить до усіляких «промахів». Хотів би наголосити, що фахівці мають братись на роботу без огляду на їхні політичні погляди, бо суспільство єдине.
Також, як за Порошенка, так і сьогодні, не зроблено головне: не проведена реформа суддівсько-прокурорської системи. Я нещодавно дізнався, що суддям знову підняли зарплату на 23 тисячі гривень. Я розумію, що вони є гарантами верховенства закону в Україні, але скажіть мені, будь ласка: як хтось може отримати 23 000 гривень надбавки до зарплати, а хтось – лише 140 гривень? Це дуже несправедливо.
Друга помилка – це дисбаланс між платником податків та системою влади. Влада хоче зрівнятись у розмірі виплат і соцпакетів з європейськими стандартами, але забуває, хто саме наповнює цей бюджет. Тому, як я вже казав, через брак кваліфікованих посадовців, ми і маємо отакі провали.
- Як можна вирішити проблему трудової міграції та кому до снаги це зробити?
Лідер партії «Сила і Честь» Ігор Смешко завжди наголошує, що рушійною силою економіки має бути малий та середній бізнес
Сьогодні є лише один демократичний метод, за допомогою якого ми ще можемо щось змінити в державі. Я маю на увазі дострокові вибори як парламенту, так і президента. І головне – не допустити при цьому, щоб ці вибори відбувались одночасно, бо так ми повернемось до олігархічно-кланової мажоритарної системи. Іншими словами, олігархи просто скуплять все. До того ж, вибори до парламенту мають відбутись щонайменше за пів року до початку президентських, аби нова Верховна Рада встигла попрацювати зі «старим» президентом. Це не дасть можливості їм утворити нові корупційні схеми і наробити помилок у побудові держави.
Крім того, всім партіям треба звернути увагу на будівництво саме економічної програми, а не політичної демагогії. Це дає можливість не лише впливати на процеси економіки, а й заповнити всі її «прогалини». Партії мають працювати над програмами, які дадуть можливість державі рухатись уперед. До прикладу, лідер нашої партії «Сила І Честь» Ігор Смешко завжди наголошує, що рушійною силою економіки має бути саме малий і середній бізнес. От на це і повинна працювати вся державна система. Ми не маємо бігати по ринках і штрафувати бабусь, які продають власну городину, а нам слід дати їм можливість торгувати легально на адекватних умовах і сплачувати податки. Тобто, це треба легалізувати через майже безвідсоткові кредити. Такі кроки дуже швидко наповнять ринок України різними товарами і створять робочі місця. А оту каральну систему, яку ми перейняли від СРСР, треба просто демонтувати. Всі мають бути рівні перед законом – від пересічного безробітного до гаранта Конституції та голови ВР.
- Які аргументи ви б особисто навели молодій людині, яка планує емігрувати з України?
Це дуже складне питання. Світ відкритий, ринок теж. Переконати молоду людину, щоб вона не покидала Україну з метою заробітку, дуже важко. Вже не обдуриш, як за часів СРСР, що «там» погано, всі мають доступ до зовнішнього світу. Тут лише можу сказати, що наша держава має неабиякий потенціал за умови, що ми зламаємо цю феодально-олігархічну систему, яка є найбільшим ворогом кожного українця.
- Які були б ваші перші кроки в боротьбі з економічною еміграцією, якби, наприклад, представник «СіЧі» очолив країну?
Перше питання – це професійні кадри на всіх високих посадах у державі. До того ж, вони мають мати захищений соціальний пакет і середню зарплату, яка є в країні. Бо не може бути прірва між державними службовцями, що живуть за рахунок бюджету, який наповнює наш народ. Тому після перемоги на парламентських виборах партії «СіЧ», або ж нашого кандидата на посаду президента, будуть найняті на роботу професіонали саме на таких умовах. І ми не будемо зважати на політичні погляди цієї людини, вона має мати досвід і вміти якісно робити свою роботу.
Друге – всі мають бути рівними перед законом. Для цього необхідно закінчити судову реформу і організувати конкуренцію між гілками влади за верховенство права. Це дасть можливість найняти на роботу не «чиїхось людей», а справжніх фахівців.
Третє – треба допомогти нашим малим та середнім бізнесменам. Для цього необхідно скасувати усі перевірки на 5 років та звільнити їх від частини податків з умовою, що вони створюють робочі місця. Таким чином за 3-5 років ми зможемо вийти із цієї кризи.
Наступне – там, де ми маємо успіхи у літакобудуванні, космічній та інших стратегічних галузях, слід залишити, або зробити підприємства державними. Але на них треба звертати увагу не крізь призму методу «батога і пряника», а з огляду на серйозний аналіз програми розвитку та фінансування задля досягнення результату. Це дасть можливість наповнювати наш бюджет за рахунок створення робочих місць. Ми маємо приклади: від літака «Мрія» – до літаків, які вже сьогодні можна будувати в Україні. Ми можемо виготовляти трамваї для всієї держави, а не закуповувати їх бозна-де. І таких прикладів маса.
Також корисні копалини мають належати народу України, а не олігархам. Українець має бачити і розуміти, що надра належать йому, тоді це обернеться можливістю впроваджувати в ці галузі серйозні інвестиції та залучати компетентних фахівців. Це, у свою чергу, теж сприятиме наповненню бюджету, бо до нас не прийде ніякий інвестор, поки він розумітиме, що його гроші осідають в кишенях приватних осіб.
Крім того, треба суворо карати порушників законів, особливо тих, які є представниками системи влади. Вони можуть за документами володіти автомобілем «Волга», а їхня теща чи дружина «заробила» на найновіший «мерседес» і ще й має кілька квартир. Це неприпустимо.
- Чільними фігурами у ідеологічній програмі партії «СіЧ» є воїн, лікар та вчитель. Чому?
Це закономірно. Військо має бути професійним і ми повинні над цим працювати. Ми маємо зробити наші кордони неприступними для ворога, як за допомогою підготовки кадрів, так і за допомогою військових відкриттів та інновацій. Ми не можемо чекати на «подачки» від Європи чи США. Тільки коли ми будемо сильні економічно і матимемо потужну армію, з нами будуть рахуватись. Тому на армію треба виділяти значно більше коштів і люди, які хочуть там служити, повинні регулярно отримувати гідну платню.
Лікар. Ми є хворим суспільством у буквальному сенсі. Саме тому, від великого міста до села, найкращий бізнес в Україні пов’язаний із аптеками. Це свідчить про те, що система охорони здоров’я у нас не працює. Це приносить дуже багато проблем людям. Тому нам необхідний серйозний соціальний пакет, який би захищав лікарів і давав їм можливість нормально працювати. І в це також слід більше інвестувати.
А головним тут є вчитель. Якщо ми не повернемось до нього обличчям, то втратимемо ціле покоління. Тому вчитель має бути однією із найповажніших осіб у суспільстві, бо саме він «закладає зерно», виховуючи наших дітей.
Підсумовуючи: якщо нас захищатиме кваліфікований і соціально захищений воїн, лікуватимуть лікарі з гідною зарплатою, а наших дітей вчитимуть хороші вчителі, то це створить умови для нашого розвитку в цілому. Тоді ми зможемо розвиватись економічно, політично та соціально. Якщо все буде саме так, то Україна буде дуже стрімко іти вперед і ніхто нікуди не тікатиме.
Роман Гурський, ІА «ПІКА»
