«Спорт – це здоров’я та краса!», – такі пафосні фрази раз-по-раз лунають з уст політиків та чиновників, які регулярно з’являються на відкритті спортивних майданчиків, арен чи футбольних полів. Вони часто згадують, що чим більше в державі буде спортивних об’єктів, тим менше доведеться будувати лікарень, адже нація буде здоровою і таке інше. Проте, як тільки камери вимикаються і «піаритись» більше немає сенсу, всі спокійно забуваються про подібну риторику.
Зі схожою ситуацією зіштовхується чимало спортивних шкіл, секцій та клубів. Брак фінансування, відсутність допомоги від держави і пошук фінансів серед приватних підприємців – це реалії сучасного спорту в Україні. Не став винятком і клуб художньої гімнастики та танцю «Пірует», який базується в Ужгороді. Тут на одних шальках терезів є діти, які хочуть займатись спортом, а на інших – повна байдужість влади. Змагання, поїздки, інвентар, приміщення і багато інших питань – все це проблеми лише двох подруг-засновниць клубу Любові Джуган, яка працює старшим викладачем в Ужгородському Національному університеті на факультеті здоров’я, та майстра спорту Анни Надь. Саме на плечах цих жінок і тримається діяльність клубу, який регулярно і, що важливо, успішно представляє як рідне місто, так і всю Україну на різних змаганнях.
Отож, про «Пірует», його заслуги та проблеми журналісту ІА «ПІКА» розповіла голова клубу Любов Джуган.
Клуб художньої гімнастики «Пірует» був заснований вже доволі давно. Перші заняття були проведені відразу після реєстрації в 2018-му році. Станом на сьогодні, у клубі займається понад 90 гімнасток від 4-х до 18-ти років. Обласні, всеукраїнські та міжнародні змагання – це речі, якими не те що не здивуєш дівчат із «Піруету», а вони регулярно посідають там призові місця. Співзасновниці Любов Джуган і Анна Надь велику частину власного життя присвятили гімнастиці: раніше вони самі були спортсменками, а згодом стали тренерами, після чого й вирішили заснувати власну школу.
«Ми з колегою Анною вирішили створити власний клуб, де могли б займатись діти. Ми в гімнастиці вже понад 17 років, тому цей спорт можна назвати «нашим». Ми його добре знаємо і розуміємо», – розповіла Любов Джуган.
Робота клубу розпочалась доволі просто, але із дуже важливих речей – пошиття своєї форми. Після замовлення костюмів паралельно розпочалась як праця безпосередньо із дітьми, так і над репутацією «Піруету». Наразі в клубі працює лише два тренери – Любов та Анна.
«Нас лише двоє, тому все тримається лише на нас. Ясно, що нам інколи допомагають в різного роду організаційних моментах, особливо якщо ми їдемо на якісь змагання, проте левова частка різнопланової роботи припадає на нас», – пояснює Любов.
Для того, аби стати учасником клубу «Пірует» необхідно, аби дитина просто мала бажання займатись. Хтось марить професійною кар’єрою, хтось цим займається «для себе», а хтось задля власного здоров’я, проте всі ці спортсменки знайшли свою другу сім’ю в дружньому колі «Піруету», розповідає тренерка:
«Ми приймаємо усіх дівчат, адже гімнастика – це основа і початок. Навіть якщо із когось не вийде професійної гімнастки, то такий спорт просто корисний для, здоров’я, тіла та осанки».
У клубі займаються діти зовсім різного віку – від 2016 року народження до 2003-го. Юні спортсмени постійно беруть участь у змаганнях в різних місцях України та світу. Київ, Одеса, Луцьк, Чехія, Угорщина, Польща – всюди був представлений «Пірует», який регулярно привозить медалі.
«Наші гімнастки постійно займають призові місця на турнірах. Скажу по-іншому, ще не було такого випадку, щоб ми поїхали на якийсь турнір, з якого б не привезли жодної медалі. Крім того, дві наші гімнастки мають отримувати звання Майстра спорту України, але забігати наперед не хочеться – отримають, тоді вже будемо про це говорити», – розказує Любов Джуган.
Проте, український спорт, особливо якщо не йдеться про великі спортивні бренди, щороку зіштовхується із цілою низкою бар’єрів. Це і організація змагань, і відсутність чіткої політики держави, спрямованої на популяризацію спорту, тощо. Але, як завжди, найбільшою проблемою є те, що такі спортивні секції зовсім не бачить місцева влада. Це і є причиною того, що «Піруету» постійно бракує коштів, бідкається тренерка:
«Влада нам ніколи не допомагала ні фінансово, ні ніяк. Всі виїзди, проживання і таке інше – все лягає виключно на плечі батьків. Лише нещодавно наші проблеми були почуті керівництвом Закарпатської регіональної політичної партії «Сила і честь», яка зробила реальною нашу поїздку на змагання в Дубаї, адже у середньому це коштує по тисячі доларів на одну дитину. Робота з молоддю є пріоритетом для ПП”СІЧ” і тому вони надали нам посильну спонсорську допомогу для організації виїзду діток на змагання в ОАЕ. Ні місто, ні область нам не допомагають зовсім. Ми самі шукаємо, де займатись, як, коли це робити і так далі. Я вже мовчу про те, що ми самі купуємо інвентар для занять», – пояснює вона.
Проте найбільшою проблемою, за словами голови клубу, є постійний брак матеріально-технічної бази та належного сприяння з боку місцевої влади.
«В нас є одна велика мрія – ми б хотіли отримати матеріально-технічну базу. Ми постійно маємо проблеми із залом, ми не маємо, де займатись. Ми домовляємось, просимось, але це не є зали, які б відповідали усім потребам гімнастики, вони банально не пристосовані до цього. Нас дуже «болить» це питання і ми сподіваємось на допомогу з боку держави».
Роман Гурський, ІА «ПІКА»
